Як вибачитися перед іншим, прийняти вибачення і пробачити себе

Через велику кількість стресу конфліктні ситуації наростають. Тому вважаю, важливо вміти правильно проходити через них, вміти вибачатися - і перед іншою людиною, і перед собою. Якщо в тебе виникнуть запитання чи коментарі, напиши в каналі або особистим повідомленням у телеграмі,- це допоможе мені зробити цю статтю більш корисною й чесною. Я готова її доповнювати, змінювати й відгукуватися.

Чому так складно вибачитися перед іншою людиною?

Часто доводиться стикатися з внутрішнім Критиком

Це буває боляче, нестерпно, коли внутрішній голос стає гучним і сварить нас самих за зроблену помилку. Вибачитися перед іншою людиною - означає зустрітися з цією самокритикою, навчитися її витримувати й справлятися з нею, тобто виконати велику внутрішню роботу.

Визнати помилку перед іншою людиною

А це означає бути не лише вразливим, а й витримати почуття іншої людини, перед якою вибачаєшся: злість, образу, смуток, сором, сльози, мовчання, лють, розчарування. Витримати - означає побачити, почути ці почуття, не захищаючись, не переводячи розмову на себе, не атакуючи у відповідь, не виправдовуючись, не намагаючись їх заглушити, а слухати, чути й дати іншому простір і час для них. Фокусуватися не лише на собі, а й на почуттях іншого.

Побачити й відчути емоції іншого

Це продовження попереднього етапу, але без нього іншій людині часто складно пробачити: не лише витримати її почуття, а й зрозуміти, відчути, як їй було, що їй довелося пережити, як це вплинуло на її дні. Тільки так можна відчути щире, а не формальне, ритуальне співпереживання.

Знаючи ці етапи, легко побачити різницю між вибаченнями, після яких нам стає легше, де ми прощаємо й забуваємо образу, та вибаченнями, після яких нам лише гірше, і пробачити складно, або образа залишається, скільки б не говорили чи не прояснювали ситуацію.

Чому так? Людина може вибачитися, щоб не чути свого внутрішнього Критика, щоб полегшити власний стан і зняти провину перед собою. А може вибачитися щиро, розуміючи й відчуваючи наслідки своєї помилки, витримуючи Критика, - тобто її потреба не полегшити свій стан, а полегшити стан іншої людини, якій зробила боляче. Це величезна різниця, хоча процес зовні той самий.

Прийняти відповідальність

Запам’ятати, що ображає, ранить іншу людину, і більше так не чинити. І загладити свою провину - зробити щось приємне чи підтримувальне в цій ситуації.

Наприклад, хтось може вибачатися через подарунок. Це останній крок у процесі вибачення, і якщо пропущено, скажімо, другий чи третій етап, образа може залишатися. Або хтось проходить перші три етапи, але поведінка залишається тією ж - і вибачення не спрацьовує. Тому всі ці кроки важливі: визнати свої дії, витримати почуття іншого, побачити їх, щиро зрозуміти й відчути жаль, запам’ятати, які дії чи слова ранять, і не повторювати їх, загладити провину, зробити для іншого щось приємне.

Чи є у тебе ситуації, коли інша людина вибачалась, але полегшення ти не відчув/-ла? Можливо, навіть з’являється провина - адже інший старається, просить пробачення, але тобі не легше? Подумай, яких кроків він не робить, чого бракує в його словах чи діях? Або що повторюється в подібних ситуаціях?

Чи вибачаємося ми перед собою?

Коли порушуємо власні плани, коли шкодимо собі, коли надто самокритичні чи жорстокі до себе, коли чуємо інших більше, ніж себе - чи вибачаємося ми перед собою, чи сприймаємо це як належне?

Як вибачитися перед собою?

Бути емпатичним до інших - не означає бути таким самим емпатичним до себе. Іноді потрібно виростити в собі Турботливого Батька, а не Критика, який також здатен брати відповідальність за помилки, чути емоційні потреби внутрішньої Дитини, захищати їх і враховувати в повсякденному житті та у спілкуванні з іншими.

Перед собою ми можемо вибачатися так само: помітити Критика чи ту частину себе, що помилилася, визнати, що було не так щодо себе, побачити в цьому почуття внутрішньої Дитини, дати їм місце, визнання й цінність. І, крім зміни поведінки, зробити щось для Дитини - підтримати її, показати свою залученість: почути потребу й, по можливості, задовольнити її. Для когось це може бути «чути себе», «бути до себе добрішим», «взяти вихідний», «поспати цілий день» тощо.

Помічати недбале ставлення до себе й вибачатися за це, як ми робимо це з іншими людьми, - також важливо.

У складній ситуації спробуй сказати собі:

«Мені так шкода, що я знову проходжу через це, що доводиться з цим стикатися. Що доводиться ніби виправдовуватися за те, яка/який я є. Якщо інші ставляться до мене так, це не означає, що я заслуговую на це чи що причина в мені. Я продовжуватиму захищати себе або шукати тих, із ким зможу бути собою».

Це лише приклад, ситуації бувають різні. Але навіть таке маленьке співчуття до себе може значно полегшити неприємний досвід.

Чи можна не пробачати іншу людину?

У нас є три варіанти реакції на вибачення іншої людини:

• Щиро пробачити.
• Відкласти пробачення, коли ще чогось бракує.
• Не приймати вибачення.

Останній пункт для багатьох може бути спірним, адже часто кажуть, що потрібно прощати, інакше завдаєш шкоди собі. На мою думку, є речі, які неможливо пробачити. Якщо пробачити формально - це означає зрадити себе, свої почуття чи цінності.

Хтось може пробачити зраду, хтось - ні; хтось може пробачити знецінення чи байдужість, інший - ні. У кожного свої цінності, досвід і здатність прийняти або не прийняти вибачення. І це важливо.

Я вже писала вище, але нагадаю: вибачення бувають різні. Хтось щиро шкодує, розуміє, що сталося, бере відповідальність і залучається у стосунки. А хтось вибачається формально - для себе, а не для того, кого образив.

І навпаки, ми часто прощаємо, щоб уникнути конфлікту, повернути все, як було, відновити зв’язок. Але пройти через образу й розчарування можна лише у випадку щирого жалю і щирого прощення. І для цього потрібно стільки часу й простору, скільки треба. У почуттів немає терміну придатності.

Як пробачити себе?

Яка частина мене карає іншу частину мене? Що потрібно цій частині? Чого бракує? Чому так важливо, щоб я відчувала/-вав провину? Яка історія за цим стоїть, якщо це схоже на глухий кут, на внутрішній конфлікт?

Іноді важко пробачити себе, бо, крім сильного Критика, усередині немає іншої частини, здатної його витримати й побачити ситуацію цілісно, побачити й потреби внутрішньої Дитини.

Іншу людину ми можемо не пробачати, коли немає усвідомленості, включеності чи прийняття відповідальності з її боку. Тобто всередині нас теж є частина, яка не приймає іншу частину себе. І в такому конфлікті потрібна інша людина. Не тому, що ми самі не впораємось, а тому, що нам потрібні стосунки, щоб зрозуміти цей конфлікт і пройти крізь нього.

Якщо немає сил чи можливості пробачити себе, важливо звернутися до психотерапевта. Часто такий внутрішній конфлікт може стати причиною серйозніших станів - наприклад, депресії, апатії, ангедонії, відчуття, що життя проходить повз.

Конфлікти й непорозуміння - частина будь-яких стосунків, навіть не побоюся узагальнюючого слова усіх стосунків, що розвиваються, стають ближчими й глибшими. Уміти просити пробачення й уміти прощати - дуже важливий навик, який повертає близькість і тепло в стосунки, зміцнює їх.

Звісно, це велика праця над собою й над стосунками, коли в болісній ситуації доводиться фокусуватися не лише на собі, а й на почуттях іншого, витримуючи власні. Але плата за ці зусилля - тепло, близькість, любов, прийняття, безпека. Усе те, до чого ми так прагнемо.

Дякую, що читаєш.