Близькість у стосунках: з іншими та з собою

Давай поговоримо про близькість? Що це означає для тебе? Ми так багато прикладаємо зусиль, щоб створювати стосунки з важливими для нас людьми: романтичним партнером, друзями, родичами і навіть з колегами або партнерами. Більш того, для нас важливо бути в відносинах, для нас це життєва необхідність, – (так вже ми влаштовані) довірливих і безпечних для нас.

Здається, що близькість – це коли двом добре (давай розглянемо це на прикладі між двома). Коли є підтримка, розуміння, коли всім все подобається. А що коли виникають сварки? Непорозуміння? Розбіжності? Або в чомусь ці двоє абсолютно різні? Це про близькість?

Так! Близькість – це коли можна бути собою у відносинах з іншим. Це коли можна сказати про те, що зі мною так не можна чинити і мене це злить / засмучує / ображає / ранить. Це коли можна поділитися своїми потаємними страхами або історіями, за які соромно, ніяково або досі боляче, і знати, що людина не засудить, що не висміє і не відвернеться. Близькість – це і про те, коли не потрібно брехати, прикрашати себе або здаватися краще. Коли не потрібно “надягати маску” через страх, що тебе справжнього не приймуть або ранять в це місце знову, як це сталося колись.

Близькість – це коли можна поділитися з подругою, що мені було неприємно, коли ти, наприклад, сказала, що я погано виглядаю в цьому светрі, бо мені він подобається. А не викинути улюблений светр і більше його не вдягати, бо подруга так сказала. Наприклад.

Так, можна відкритися перед іншим (це правда дуже страшно), який розчарується і піде. Або залишиться, але засудить. Або змінить своє ставлення до тебе. Або просто тобі буде так нестерпно страшно, що ти вирішиш не ділитися цим важливим або знеціниш цю частину себе, відрізавши від себе свої почуття і переживання. І тоді ти, залишаючись в контакті з іншою людиною, відріжеш частину себе, швидше за все сам того не розуміючи. І це вже не буде про близькість.

Так, близькість – це і про бути з собою у відносинах. Розуміти, хто я, що мені подобається, що я відчуваю і як я можу піклуватися про себе в тих чи інших ситуаціях. Це і про радість, про зустріч з собою, про інтеграцію всього свого досвіду і мудрість, і про гордість, але це і про біль, коли зустрічаєшся з тим досвідом, який поранив, і продовжує боліти, хоч, можливо, вже пройшло і багато часу. Який шукає місце і людину, щоб нарешті вилікуватися і перестати боліти.

Психотерапія – якраз про це. Це те місце, де можна зустрітися з собою, стати близьким з собою, а значить потім бути собою і в відносинах з іншим. Познайомитися з собою тільки через книги або статті не можна, тому що ми пізнаємо себе в контакті з іншою людиною. З іншою людиною ми ранимось (це неминуче), але з іншою людиною ми і зцілюємось. В кабінеті – найбезпечніше місце, де можна з розуміючим і налаштованим іншим зустрітися нарешті з собою. Близькість – це побачити свою “тінь” і зустрітися з нею, а не втікати від неї або відвертатися, щоб її не бачити. І поодинці з нею зустрітися неможливо. Тому прийти до психотерапевта – це про силу, а не про слабкість, як прийнято вважати в суспільстві. Тепер ти це знаєш.

У блозі трохи пізніше я поділюсь якою-небудь своєю історією на цю тему і прикріплю її сюди, щоб тобі було легко її знайти.. Я теж вчуся бути близькою: з собою і з тобою, читачу.