Терапевтична група з фокусом на потреби у відносинах

Ще одна важлива частина мого особистого і професійного життя - це терапевтична група. Я в ній в якості клієнта, але багато чого беру потім для своєї роботи з клієнтами.

Терапевтична група - це простір, де є 10 учасників і тренер. Раніше наші зустрічі були в Інституті інтегративної психотерапії та Транзактного Аналізу і тривали цілий день, коли ти зранку і довечора просто перебуваєш в психотерапевтичній атмосфері. Під час повномасштабного вторгнення наші групи продовжились в зумі, і це була неймовірна підтримка і ресурс для мене в тому числі.

Ця група почалась в травні 2021 року і триває досі. Періодичність зустрічей - раз на місяць-півтори-два, коли як виходить. Я йшла на групу з метою почати говорити про себе. Мені в великих групах людей було важко проявлятись і говорити про себе. Було фонове відчуття, що це не так важливо, не так цікаво, та й взагалі краще промовчати. Мій внутрішній інтроверт хотів просто відсидітись та й піти додому. Тут не буде історії про те, як мені кидали виклики на групі говорити, чи постійно звертали увагу, що я мовчу, і запрошували до діалогу. Ні.

Ця група з фокусом на потреби у відносинах з собою та з іншими. Тут тренер дуже обережно і з ніжністю помічає за кожним учасником, що важливо в даний момент чи чого не вистачало раніше, й озвучує це.

Цінність саме групової терапевтчної роботи в тому, що тут є не тільки я як клієнт, а й інші люди, які впливають на мене своїми розповідями, відношенням, присутністю, як і я впливаю на них. Це коли всередині здається, що я кажу щось неважливе, а люди щиро відгукуються про те, що це цікаво і нагадало їм про… і починають розповідати свою історію. Це коли можна промовчати всю групу і ніхто не каже, що це погано чи якось не так, а поважають потребу в усамітненні чи просто присутності, а не активній участі. Це коли ти ділишся якимсь своїм досвідом, коли здається, як жахливо я вчинила, але група повертає тебе в реальність і приводить цінні доводи. Це коли важко і дуже непросто поділитись чимось, де наплутані сором, провина, страх, а інша людина підтримує і каже, в мене теж так було.

Це коли якість контакту і спілкування в групі потім переноситься на життя за межами групами. Зараз я вже не відчуваю страху перед групою, немає відчуття, що я кажу щось неважливе чи нецікаве. Я змінилась, я працюю над собою і помічаю ці зміни. Дала собі голос. Але спочатку відзнайшла його в собі.

Під час війни, коли група продовжувалась в зумі, коли все перевернулось і змінилось, тренер (Наталія Мотрич) продовжувала бути і проводити групи, залишилась такою надійною фігурою, що давало сильне відчуття безпеки, навіть коли за вікном були прильоти (я постійно перебувала в Києві). Для мене безпека - коли є надійна людина поруч, яка не зникає, яка залишається в контакті або говорить, що не може бути в контакті зараз, але потім пізніше повертається. І це одне із того, що дуже допомагало і підтримувало. Дуже вдячна тренеру і групі, всім дівчатам, собі, бо все це разом нормалізувало і давало відчуття адекватності в повній неадекватнсті подій за вікном.

Зараз, по моїм відчуттям, починається новий етап в групі після короткої перерви. Вона все ще продовжується, та в мене нові цілі на групу. Я хочу тепер більше давати зворотнього зв’язку іншим учасникам, і більше приймати, коли в мою адресу говорять про мене. Бо раніше мій внутрішній критик не дозволяв цього робити. Хочу бути серед людей і з людьми: про себе, про них, для себе, для них, для нас.

Група підтримки під час війни Дар’ї Фісун

Окремо хочу виділити групу підтримки онлайн в телеграмі від психотерапевтки з Харкова Дар’ї Фісун. Це колега, яка сама вимушено виїхала з Харкова і з України, переживала всю ту біль і втрату рідного дому, але створила групу і надавала неймовірну підтримку і присутність для інших. Група існує і досі. Я й досі пам’ятаю, як було страшно в березні-квітні 22ого знаходитись самій в квартирі, відчувала сильну тривожність, страх, злість. І знесилено часто просто лягала під ковдру і слухала голос Даші в аудіоповідомленнях, яка давала підтримку, турботу, емпатію і надію в навіть такий непростий час. Читала коментарі учасників і розуміла, що я не одна в цьому. Дякую тобі, Дашо, за твою силу і ніжність, і що ти є.